Що таке гомеопатія ?

     Гомеопатія – частина наукової медицини, яка має свої особливості та правила. Це метод лікування,запропонований більш ніж 200 років тому німецьким лікарем Самуелем Ганеманом, котрий помітив, що речовини, які викликають хворобливі явища у людини, в сильно зменшеній дозі лікують хворобливі прояви, подібні до спричинених. Вивчивши літературні джерела та перевіривши свої спостереження на практиці, проекспериментувавши на практиці з багатьма речовинами, він впевнився, що це не випадковість, а закономірність. Так виникла система лікування за подібністю – гомеопатія. З тих пір гомеопатичний метод лікування існує в усьому світі, переживаючи тимчасові злети та падіння. Останні десятиріччя він набуває все більшого визнання. До цього призводить нове розуміння багатьох життєвих процесів, розчарування у масивних дозах ліків, котрі надто часто стають джерелом страждань, сприяють алергізації людей.

     Закон, або принцип подібності легко ілюструвати на прикладі такої речовини, як бджолина отрута, дія якої широко відома. Після жалення бджоли ми відчуваємо печію та свербіж, на місці жалення виникає набряк, який у осіб, чутливих до бджолиної отрути, може бути поширеним і супроводжуватися кропив’яним висипом, відчуттям жару у тілі, хвилюванням, серцебиттям, важкістю дихання. Подібні явища (частіш за все вони алергічного походження) лікуються бджолиною отрутою, але в надзвичайно зменшеній, "гомеопатичній" дозі. Вивчення дії багатьох речовин озброїло гомеопатів великою кількістю ефективних ліків.

     Відмінні риси гомеопатії: застосування малих доз лікарських речовин, відсутність ускладнень – токсичних та алергічних, виготовлення ліків методом послідовних розведень, врахування при виборі відповідного лікарського засобу індивідуальних особливостей людини і самого прояву хвороби. При гомеопатичному лікуванні важливо визначити не тільки саме захворювання, але і в кого та як воно перебігає. Люди хворіють по-різному навіть одними і тими ж хворобами. Це добре можна бачити на прикладі такої знайомої недуги, яку ми в побуті називаємо застудою. У одних виникає висока лихоманка, інші хворіють без підвищення температури тіла. Когось мучить кашель, нежить. А когось турбує біль у горлі , в суглобах, м’язах, головний біль, слабкість. Одні під час хвороби збуджені, інші сонливі, одні вимогливі, капризні, інші апатичні. Кожна людина має свої "слабкі" місця, у яких більше або частіш за все проявляється хвороба. Таким чином, вибір лікарського засобу в гомеопатії залежить як від хвороби, так і від хворіючої людини, її фізичних даних, характеру, обставин життя, здатністю переносити різні фактори оточуючого середовища–температурні, харчові, погодні та багато інших.

     Як діють гомеопатичні ліки ?

     В кожного з нас природа вклала сили опору будь яким несприятливим впливам. Це захисні сили організму. Як свідчить практика, дія гомеопатичних ліків спрямована на підтримку цих природних сил. Важливо те, що такі ліки сприятливо діють на загальне самопочуття людини, а не тільки на якийсь окремий орган, з яким сталася біда.

     За гомеопатичними засобами закріпилася репутація повільно діючих ліків. Це не відповідає дійсності. Якщо ліки підібрані правильно, їх дія відчувається дуже швидко, іноді після першого ж прийому або на протязі перших годин після початку лікування. Так буває при гострих захворюваннях. Звісно, якщо захворювання триває місяцями або навіть роками, то ефект настає пізніше. Відтак і в цих давніх випадках вплив ліків можна відчути достатньо скоро, часто за незначними позитивними змінами у самопочутті, не завжди пов’язаними з основними скаргами. Іноді на початку прийому ліків може виникнути невелике підсилення проявів хвороби, що є ознакою правильного вибору ліків і дозволяє розраховувати на успіх лікування. Воно тимчасове і загрози не несе. Таке явище багатьом знайоме по курортному лікуванню, особливо після лікувальних ванн. Бажано не кидатися від одних ліків до інших, не спішити з висновками про дію препарату, не приймати одразу декілька засобів. Ідеальний варіант «прийом одного препарату і вияснення його дії. Так можливо чітко визначити «свої» ліки і користуватися ними в певних випадках. Важливо навчитися спостерігати за собою та своїми підопічними, бути активними, а не пасивними свідками процесів хвороби та лікування, що особливо необхідно у відношенні маленьких дітей та людей похилого віку. Якщо в гострих випадках (застуда, печінкова коліка, серцевий біль) важко обрати один препарат, можна приймати два-три препарати по черзі. Але і в цьому випадку людина може помітити в самопочутті, яке з засобів реально допомагає. До гомеопатичних ліків потрібно ставитись з повагою, як до регулюючих рівень здоров’я, а не тільки закриваючих тимчасові “проріхи” в організмі. Намагаючись допомогти собі при якомусь стражданні, Ви маєте змогу “заодно” вирішити інші проблеми зі здоров’ям. Спостерігайте та запам’ятовуйте “свої” ліки, які виручили Вас з біди.

     Походження та склад гомеопатичних препаратів

     Сировиною для виготовлення гомеопатичних препаратів є речовини рослинного, тваринного та неорганічного походження. Більша частина рослин, використаних в гомеопатії, є загальновизнаними лікарськими рослинами, але серед них є й такі, котрі застосовують тільки в гомеопатії. Рослинних препаратів в гомеопатії більш за все. Ця обставина стала причиною того, що багато хто помилково вважає гомеопатію лікуванням травами. Ліки неорганічного походження, котрих в гомеопатії також чимало, виготовляють з природних мінералів, металів, їх солей та багатьох інших хімічних сполук. Найменшу групу гомеопатичних лікарських засобів становлять препарати тваринного походження. Діапазон поставників сировини достатньо великий: від кита, змій, бджіл до представників світу мікроорганізмів.

     За класичними правилами гомеопатичний препарат повинен складатися з однієї речовини. Ліки, які містять декілька гомеопатичних препаратів (від двох, трьох до десяти та більше) називають комплексними препаратами, або комплексами. Такі ліки зручні тим, що виписуються за спрощеною схемою:хворобливий стан – ліки для його ліквідації. В них якби враховані різні варіанти одного й того ж страждання у різних осіб. Забезпечується повна пасивність хворого, відтак «комплексизм» тягне за собою зниження ефективності кожної складової частини препарату. Така парадоксальна особливість гомеопатичних ліків: чим препаратів менше та чим точніше вони підібрані, тим надійніший й більш стійкий результат лікування. В ефективності комплексних препаратів значну роль відіграє практичний досвід того, хто складає комплекси. Відрізняють географічні та етнічні особливості захворюваності та перебігу хвороб, котрі залежать від клімату, характеру місцевості, звичаїв, побутових та професійних умов. Врахування цих обставин впливає на ефективність комплексу, тому комплекси-«іноземці» бувають менш дієві, ніж місцеві, створені в певному регіоні і там же використані. Препарати, в яких гомеопатичні ліки поєднані з негомеопатичними, зараховувати до гомеопатичних ліків не слід.

     Лікарські форми

     Гомеопатичні ліки виготовляють у вигляді крупок, пігулок, порошків та спиртових розчинів у фармацевтичних лабораторіях та спеціалізованих аптеках. Найбільш поширена форма в теперішній час – це крупки.

     Умови та терміни зберігання

     Ліки потрібно зберігати у сухому, не спекотному, затемненому місці, подалі від пахучих речовин. У разі правильного зберігання придатність ліків тривала: крупок, пігулок та порошків – не менш, ніж два роки, спиртових розчинів – на протязі декількох років, фактично, до випаровування спирту, котрий має властивість летючості навіть при достатньо герметичній упаковці, особливо, якщо ліками часто користуються.

     Порядок прийому препаратів

     Звичайно одноразовий прийом складає 3-6 крупок, одну пігулку або 3-6 крапель спиртового розчину. При гострих захворюваннях, особливо під час лихоманки, зручно використовувати водні розчини ліків. Для цього розчиняють у 100г кип’яченої води 6 крупок, 2 пігулки або 6 спиртових крапель. При використанні крупок або пігулок для кращого розчинення можна брати теплу воду. Приймають водний розчин по чайній ложці або по ковтку. Крупки й пігулки розсмоктують в роті, а спиртові краплі можна приймати у ложці води або на грудочці цукру. Водні розчини більш зручніші для маленьких дітей, котрі не можуть розсмоктувати крупки, у цьому випадку одноразову дозу можна розчиняти у чайній або десертній ложці води.

     Величина одноразового прийому не залежить від віку або ваги пацієнта. Частота прийому залежить від гостроти хвороби. При гострих явищах – прийом кожні 15-20 хвилин до їх пом’якшення або зникнення. Покращення самопочуття є показником для порідшання або припинення прийому ліків. В більшості випадків перебіг хвороби диктує частоту прийому ліків. Загальне правило – якщо самопочуття почало покращуватися, треба зачекати з повторним прийомом ліків. Подальший прийом препарату не криє у собі небезпеки, він просто буває непотрібним.

     Актуальною проблемою є сумісність гомеопатії з іншими методами лікування. Сучасна людина, особливо старіюча, часто приймає багато ліків, серед них є й такі, прийом яких не можна відмінити, особливо зненацька. Практика показує, що гомеопатичні засоби можна приймати на фоні іншого лікування. Звісно, змішування з іншими препаратами, у тому числі і з фітотерапевтичними (лікування травами), може зменшувати ефективність гомеопатичних ліків, так як в цьому випадку їм часто доводиться долати не тільки хворобу, але й побічні дії інших препаратів. Більш сприятливим є поєднання гомеопатії з немедикаментозними методами лікування (голкотерапія, мануальна терапія). Відрадою є те, що часто при поєднаному прийомі гомеопатичних та алопатичних ліків вдається зменшити дозу останніх, а інколи й припинити їх прийом.

     Дієта та режим при гомеопатичному лікуванні

     В цьому відношенні гомеопатичні поради співпадають з загальноприйнятими в медицині в багатьох відношеннях, але не в усіх. Гомеопатія як метод, враховуючий індивідуальні особливості людини, і це питання вирішує індивідуально. Немає схем харчування або поведінки, однозначно залежних від характеру захворювання. Але є хвороби, які вимагають загальноприйнятих в медицині норм поведінки, такі, скажімо, як цукровий діабет, деякі захворювання органів травлення, спадково обумовленні порушення обмінних процесів. Гомеопатія звикла в усьому рахуватися з вродженими смаками, звичками, нарешті, зі звичаями країни, народу. Величезну роль у дієтичних порадах відіграє непереносимість тієї або іншої їжі – вроджена або набута і пов’язана з хворобливим станом. Цивілізована людина часто слухняна і відноситься до рекомендацій популярних видавництв більш уважно, ніж до самого себе. Особливо прикро, коли мами і бабусі замість того, щоб спостерігати за дитиною, визначаючи її смаки, нахили, повністю довіряють узагальненим рекомендаціям і обчислюють, яку кількість білків, вуглеводів і т.д. вміщує харчування дитини. Самим кращим порадником в цьому відношенні є здоровий глузд, розумне спостереження за собою або людиною, яка знаходиться під опікою. Треба виключити з харчового раціону те, що явно Вам на шкоду, чого Ви не переносите, що посилює страждання Вам особисто, а не сусіду, котрий хворіє нібито таким же захворюванням. Це можуть бути навіть молочні продукти, які числяться в розряді дієтичних. Ясно і без спеціальних настанов, що зловживання чім би то не було, а особливо тим, що безпосередньо негативно відображується на здоров’ї, подовжує терміни лікування та зменшує його ефективність. Приємно зазначити, що при успішному гомеопатичному лікуванні людина починає сприймати ті продукти, які не переносила до цього.

     Загальних рекомендацій по харчуванню в гомеопатії немає, хоча до цих пір зустрічаються дієтичні настанови епохи становлення гомеопатії – не вживати в період лікування деяких продуктів. Вважали, що вони можуть викривляти картину дії гомеопатичного препарату. Сюди входили кава, чай, прянощі, в тому числі лавровий лист, кріп, петрушка, селера, деякі сорти м’яса. І ще великий список продуктів, мало або майже не знайомих нашій епосі, котра зате збагатила нас такою кількістю різноманітних харчових добавок, консервантів, які надають продуктам апетитного вигляду, що харчові вади минулого не йдуть з ними ні у яке порівняння. Окремо стоїть питання про алкогольні напої, їх не виключали колеги минулого, але обмежували, хоча алкоголь цілком очевидно викривляє реакцію людини на різноманітні фактори, у тому числі і на ліки.

     Майже всі знають, чого їм не потрібно робити, щоб краще себе почувати. Коли людина не обтяжена якою-небудь хворобою, природна думка: відісплюсь, відпочину пізніше – у передбачуваному “завтра”. Але коли трапилась біда, потрібно призадуматися над цим “завтра’’. Якщо людина замислиться, ліки скоріше та надійніше допоможуть їй. А “гріхи” свої всі знають, вони також індивідуальні, як і все решта в людині. Є, звичайно, особи, які занадто піклуються про своє здоров’я, кожен день спалюючи своє життя тривожними думками, але в нашому суспільстві частіше можна бачити недбалість до свого здоров’я і навіть браваду цим. Обидві крайнощі недобрі.

     Це не заклик до правильного образу життя, а дані, які закликають до роздумів. Сила гомеопатичних ліків в тому, що вони, як показує практика, часто допомагають знайти опору в житті, а не тільки позбавитись якоїсь хвороби.

     Безпека лікування

     Гомеопатичні засоби не мають протипоказань. Як вже було сказано раніше, гомеопатія в якості ліків використовує надзвичайно малі дози речовин, тому гомеопатичні ліки не викликають ані токсичних, ані алергічних реакцій. Їх ефективність заснована на індивідуальному підборі ліків. В відповідних розділах довідника Ви побачите, що над рекомендаціями треба трохи “погадати”, яка з них Вам більше підходить, трохи попрацювати, а не просто прийняти ліки, тому що вони “серцеві”, “заспокійливі” і т.д. Сучасні люди занадто звикли до того, що не можна полікувати щось, не пошкодив чогось, очікують неприємностей від ліків і легко відносять любі неполадки, особливо свербіж чи висип на шкірі, на рахунок прийнятого препарату. Не тільки звикли, а і в якійсь мірі змирились, обираючи з двох зол менше – терпіти той хворобливий стан, що з ними трапився, чи приглушувати його чимось не зовсім безпечним. Небезпеки у прийомі гомеопатичних ліків немає, їх можна приймати від народження до пізніх етапів життя. В похилому віці, коли організм зношується, гомеопатичні ліки можуть стати особливо корисними.

Назад до списку статтей